На сьогоднішній день Національні регулятори уважно стежать за фінансовими стандартами банків (норматив достатності регулятивного капіталу, поточної ліквідності тощо), а також приділяє особливу увагу банкам, які порушують ці стандарти або близькі до цього. Проте хороші бухгалтери знають, як переміщувати цифри у фінансовій звітності таким чином, щоб результати операцій банку могли бути скориговані з урахуванням поточних вимог акціонерів, якщо з якоїсь причини вони не можуть внести додатковий капітал до банку.
Як банки ховають проблеми?
Особливий інтерес для аудиторів завжди представляє стовпчик «інші активи», який може бути звалищем для активів, які не є основними для банку, їхню реальну вартість важко оцінити, і вони не підпадають під стандартні категорії активів банківських балансів, такі як кошти, позики, цінних паперів, дебіторська заборгованість. Наявність інших активів може свідчити про низьку якість банківських активів. Один із можливих варіантів полягає в тому, що банк зберігає векселі на балансі (вони не є цінними паперами і не гарантують повернення коштів позичальнику), тим самим кредитуючи компанії, близькі до акціонерів. Керівництво банку може використати цю категорію, якщо рівень кредитів на одного контрагента перевищує максимально допустимий рівень, оскільки цей максимум контролюється НБУ.
До активів банку входять:
Видані кредити;
Грошові кошти;
Цінні папери;
фінансові активи;
Основні засоби;
Інвестиції та дочірні компанії;
Інвестиційна нерухомість;
Інші активи
Звичайно звітності щодо багатьох банків в Україні навіть уже й немає, адже понад 70 банків у 2014 році стали банкрутами і закрилися.
Якою є поточна ситуація?
Середній показник по всій банківській системі не перевищує 2,3%, що є дещо значним у грошовому виразі та становить 29,47 мільярда гривень. Провідними банками за часткою інших активів станом на другий квартал 2016 року є ПриватБанк з 15,7% (4,9% на кінець 2015 року), Кліринговий Дім (15,5%), Траст-Капітал (13,4%), Конкорд банк (10,7%) Комерційний індустріальний банк (9,5%), Банк Земельний капітал (16,9%), Фамільний банк (9,1%), Банк Кристал (9,4%). Наприклад, у голландському банку цей показник ніколи не перевищував 0,1%, а державні банки Ощад та Укрексім, німецький Райффайзен Аваль тримають цей показник у межах 1,0%.
Звичайно, оцінка фінансового стану банку має проводитися комплексно і лише «інші активи» не можуть відображати реального стану справ, але простежується закономірність, а вкладникам, як НБУ, не слід ігнорувати такі сигнали.
Найкраще стежити за новинами, які надають банки, а також вивчати звітність за конкретний період. Таким чином, якщо банк і буде приховувати якісь проблеми, клієнт відразу ж зможе це зрозуміти і вжити необхідних заходів.
