Найпершими висунули ідею про те, що державний устрій може бути повністю замінений суспільним ( соціократичним ), розвивали ранні християни. Вся теорія “Царства Небесного” була сформована навколо феномену суспільства, як вищого ступеню розвитку людства, ніж держава. Країни, котрі існували за цими принципами були в історії не раз, якщо не рахувати довгих тисячоліть життя людства за первісно-общинними законами. Багато країн дуже ефективно використовували інструментарій суспільного устрою, що робить його досить цікавим для подальшого розвитку людства.
Першочергово необхідно відмітити те, що суспільний устрій це не анархія, як дехто відразу скаже. Суспільний устрій відрізняється від державного не тим, що контролюючих органів немає зовсім, а тим, що всі контролюючі органи позбавлені виключних повноважень.
Історично це дружина князя, котра може ловити злочинців і може судити їх, але в неї немає виключних повноважень на це. Тобто, якщо злочинця не впіймала дружина, то це може зробити громада судивши власним судом. Тут дружина виступає більше допоміжним органом, ніж владним.
У сучасному розумінні це виглядає так: є контролюючий орган (поліція), котрий має слідкувати за правопорядком. Але в неї немає на це виключного права і кожен громадянин має такі ж повноваження, як і поліцейський. Тобто, якщо поліцейський не фіксує порушення, то його може зафіксувати будь яка інша людина, а поліцейський зобов’язаний відреагувати.
Що це дає?
По-перше: це відміняє вибіркове застосування закону, оскільки те, що поліцейський закриває очі на порушення, нічого порушнику не дасть. Порушення можуть зафіксувати звичайні громадяни. Якщо великий начальник поставив авто в недозволеному місці, то поліція його може не чіпати, оскільки вони його підлеглі, але люди мають право зафіксувати і притягти до відповідальності.
По-друге: це зменшує бюджетне навантаження, оскільки професійних поліцейських потрібно набагато менше. В даному випадку поліція на професійному рівні лише виконує допоміжну функцію в проведенні експертних досліджень і оперативних фнкцій у тому разі, коли цього не можуть зробити громадяни самостійно.
Розуміння влади, котра сама приймає закони і сама має силові структури котрі змушують одних виконувати закони а іншим все дозволяє, у суспільному устрої не має.
Україна 2014 року продемонструвала унікальний досвід створення армії в рамках суспільного устрою. Добровольці сформували військові загони, а волонтери організували їх забезпечення. В результаті, там де влада не змогла впоратись, суспільство відреагувало миттєво і вкрай ефективно. До сьогодні головною силою українського війська є суспільна сторона його підтримки. Численні волонтерські рухи вже обрали собі лідерів, котрим довіряють і стабільно збирають кошти для закупівлі озброєння і обладунків.
Це результат того, що на території України суспільний устрій має дуже глибокі корені. Навіть, якщо влада в країні зникне, армія не перестане функціонувати із-за злагодженої суспільної системи.
Важливим фактором суспільного строю є те, що він не вимагає такої великої законодавчої бази як державний. Близько 90% всіх законів і підзаконних актів визначають взаємовідносини громадянина з владою. Точніше, визначають виключні повноваження владних структур. Це і значна частина кримінального кодексу, податковий, земельний, аграрний і т.д. і т.п. Всі ці закони затверджують державні органи, котрі контролюють цю сферу, визначають механізми взаємодії з ними і їх владні повноваження.
Насправді, суспільний устрій не вимагає таких значних обсягів законодавства. Є чітко визначені права і покарання за їх порушення, котрі зазичай виражаються в матеріальній компенсації. Примусова система майже відсутня, оскільки її замінить соціальний тиск оточення.
Ще важливішим є суспільний консенсус. Більшість законодавчих актів не мають підтримки значної частини народу і виконуються завдяки інструментам примусу. Таке явище, як “віче” сильно відрізняється від “рад”. Віче – консенсунсний орган, завданням котрого є знаходження рішення. Тут не голосують, а шукають рішення, котре задовільнить всіх.
Хтось скаже, що так неможливо приймати рішення і хтось завжди буде проти. Заперечення, котрі вносились на віче, мали бути не просто «я проти», а чітко аргументовані. Окрім того, хто вносить заперечення, мали бути і ті, хто погоджуються з аргументацією і підтримують заперечення. Дискусія завжди рухалась в бік прийняття рішення але з врахуванням всіх заперечень. Не було важливо скільки народу прийде на віче, оскільки ті, чиїх інтересів торкаються винесені рішення, завжди приходили.
Щодо того, що дійсно важко було прийняти рішення, то це правда. Недарма «Руська правда» складалась лише з декількох десятків статей. Але більше і не було потрібно. Уявіть собі, яку кількість законів приймають щороку наші законотворці. Вже дійшло до того, що юристи, котрі мали б бути обізнаними в законодавстві, не в змозі його вивчити. Вони вивчають вузьку спеціалізацію і все. Що корисного в тому, що ми маємо таку кількість законів, коли навіть юристи їх не знають?..
Країна, в якій відсутні органи з виключними повноваженнями, має ряд характеристик. Такі країни мають особливий тип організації взаємодії, де немає централізованого контролю з боку однієї чи кількох державних інституцій.
Контроль розподілений між численними регіональними, місцевими громадами, організаціями, а не сконцентрований в центральних урядових структурах. Право контролю має кожен звичайний громадянин.
Відсутні або значно обмежені централізовані державні інституції, такі як парламент, президент чи національний уряд. Важливі рішення приймаються безпосередньо громадянами через референдуми або народні збори, а не через обраних представників. Громадяни мають високий рівень громадянської участі в процесах прийняття рішень.
Громади та місцеві спільноти мають значний рівень автономії і можуть самостійно вирішувати свої внутрішні справи. Громадські організації мають більше повноважень у питаннях як місцевого так і національного значення.
Громадянські організації, НУО, кооперативи та інші форми самоорганізації відіграють важливу роль у наданні послуг і регулюванні суспільного життя. Головною ознакою такого устрою є відсутність монополії на застосування сили:
Відсутність централізованої поліції чи армії. Замість цього існують місцеві або добровільні сили безпеки.
Безпека і правопорядок забезпечуються на місцевому рівні або через громадянські ініціативи.
Правова система має бути децентралізованою, з наданням права законодавчої ініціативи всім громадянам, із застосуванням прийнятої процедури. Механізми вирішення спорів мають бути засновані на медіації та примиренні, а не на офіційному судовому процесі.
Відсутні складні бюрократичні структури і процедури, характерні для централізованих держав. Влада буде розподілена між різними рівнями уряду або іншими організаціями, що може призвести до більш гнучкого і адаптивного управління. Громадські організації отримають більше повноважень і зможуть краще враховувати свої специфічні потреби.
Громадянські організації, НУО та інші форми громадянських об’єднань можуть взяти на себе більше функцій у суспільстві, включаючи соціальні послуги, охорону здоров’я та освіту. Це може сприяти більш активній участі громадян у процесі прийняття рішень.
Деякі функції держави можуть бути передані приватному сектору, що може призвести до зростання конкуренції і потенційно покращити якість послуг. Однак це також може викликати проблеми з доступністю і справедливістю, особливо якщо мова йде про критично важливі послуги.
Загалом, позбавлення державних органів виключних повноважень може мати як позитивні, так і негативні наслідки. Успішність такого підходу залежить від багатьох факторів, включаючи рівень розвитку громадянського суспільства, готовність громадян до активної участі в управлінні, наявність ефективних механізмів контролю та забезпечення справедливості.
Якщо держава перестане регулювати бізнес і передасть ці функції громадськості, це матиме значний вплив на економічну, соціальну та політичну сфери. Наслідки можуть бути як позитивними, так і негативними, залежно від обставин та механізмів, які будуть запроваджені.
Позитивні наслідки
Спрощення процедур для бізнесу може призвести до зниження витрат і підвищення ефективності.
Швидший (або відсутній) процес реєстрації та ліцензування може сприяти зростанню підприємництва.
Бізнес може швидше реагувати на зміни ринку та інновації, оскільки їм не потрібно чекати затвердження від державних органів.
Локальні рішення можуть бути більш адаптовані до специфічних умов та потреб регіонів.
Громадськість може мати більше можливостей для впливу на діяльність бізнесу через громадські ініціативи та організації.
Громадські групи можуть забезпечувати контроль і моніторинг за дотриманням стандартів якості, екологічних норм та етичних стандартів.
Бізнес може більше орієнтуватися на соціальну відповідальність і сталість, прагнучи задовільнити очікування та вимоги громади.
Перехід від державного регулювання бізнесу до громадського контролю є складним процесом, який потребує ретельного планування та впровадження ефективних механізмів забезпечення прозорості, відповідальності та дотримання стандартів. Це може принести значні переваги, але також викликає серйозні ризики, які потрібно враховувати та мінімізувати.
Щоб мінімізувати негативні наслідки передачі державних функцій громадськості на рівні неурядових організацій (НУО), необхідно вжити комплексні заходи.
- Забезпечення координації та стандартизації
Центральні координаційні органи можуть допомогти забезпечити узгодженість і ефективність надання послуг.
Встановлення єдиних стандартів і норм для всіх НУО, що займаються наданням певних послуг.
Використання цифрових платформ для обміну інформацією та кращої координації між різними НУО.
- Забезпечення стабільного фінансування
Створення стабільних грантових програм для фінансування НУО.
Співпраця з приватним сектором для забезпечення додаткового фінансування.
Забезпечення прозорості у розподілі фінансування, щоб уникнути корупції і зловживань.
- Підвищення рівня професіоналізму і підготовки
Організація навчальних програм для працівників НУО з метою підвищення їх кваліфікації.
Введення системи сертифікації для НУО, яка буде гарантувати певний рівень якості послуг.
Створення платформ для обміну досвідом і кращими практиками між НУО.
- Підвищення прозорості та підзвітності
Створення незалежних органів, які будуть здійснювати моніторинг і оцінку діяльності НУО.
Обов’язкове регулярне звітування НУО про свою діяльність, фінанси та досягнуті результати.
Залучення громадськості до процесу оцінки і контролю діяльності НУО.
- Забезпечення рівного доступу до послуг
Розробка цільових програм для підтримки менш розвинених або малозабезпечених громад.
Забезпечення справедливого розподілу фінансових і інших ресурсів між різними регіонами і групами населення.
Забезпечення інклюзивного підходу, що враховує потреби різних груп населення, включаючи вразливі групи.
- Зміцнення правової бази
Розробка і впровадження законодавчих актів, що регулюють діяльність НУО і забезпечують їхню підзвітність.
Впровадження механізмів захисту прав громадян, які користуються послугами НУО.
Введення суворих антикорупційних заходів для запобігання зловживанням і корупції.
Впровадження цих заходів допоможе забезпечити успішний перехід до системи, де НУО виконують державні функції. Це сприятиме підвищенню якості послуг, забезпеченню справедливості і прозорості, а також залученню громадськості до управління і контролю.
ІНСТРУМЕНТИ І МЕХАНІЗМИ СУСПІЛЬНОГО УСТРОЮ
Ще в 1999 році в Україні було розроблено перший прототип системи, котра дозволяє впровадити пряму демократію в країні. Було створено мережу персональних стартових сторінок, завданням котрої було надання можливості проводити голосування в режимі онлайн.
Для захисту від несанкціонованих дій і зламу було розроблено особливий алгоритм: На відміну від аналогічних систем, ця система не замкнута в одній базі даних. Кожна персональна стартова сторінка (ПСС) має свою власну базу даних, захищену окремим паролем. Саме в цій базі даних утримується інформація стосовно підтримки чи не підтримки того чи іншого законопроєкту. Система підрахунку голосів обробляє ці дані шляхом індексації (зчитування результатів з інтерфейсу ПСС). Таким чином, система підрахунку не є первинною.
Для забезпечення контролю над системою підрахунку проводиться дублювання. Тобто, окрім офіційної версії підрахунку, такий самий підрахунок проводять ще декілька дублів системи, котрі працюють на базі громадських, контролюючих організацій. Результат підрахунку порівнюється з результатами дублюючих систем. Таким чином, в разі зламу основної системи, залишаться дублюючі, результати яких почнуть відрізнятися, що викриє злам.
Стосовно окремих баз даних ПСС, в котрих зберігається індивідуальна інформація, то їх злам не вплине на результати, оскільки це лише один голос. Окрім того, власник ПСС може завжди перевірити і відреагувати на зміну у результатах свого голосування.
Сама система голосування враховує те, що людина, за умови прямої демократії не завжди буде голосувати в силу своєї некомпетентності, незацікавленості чи зайнятості. В цьому випадку має спрацьовувати багаторівневе делегування. Це означає, що кожен має обрати громадянина (будь якого, з тих кому він довіряє), котрий активно приймає участь в голосуваннях. В разі, якщо людина не голосує, її голос за умовчуванням враховується за той варіант, котрий обирає її делегат.
Це не означає, що всі голоси будуть безповоротно делеговані. Має бути відпрацьована система, котра враховує кількість прямих голосів і делегованих. Наприклад рішення може бути прийнятим за умови, коли за нього віддано більше 50 відсотків прямих голосів, або ж 70 відсотків прямих і делегованих, якщо прямих менше ніж 50 відсотків.
Також потрібно враховувати те, що люди не завжди відразу розуміють суть законопроєкту. Прийнятий закон має пройти адаптаційний період. Наприклад: якщо за три місяці з моменту прийняття закону, рівень його підтримки зменшився (нижче рівня, потрібного для прийняття), то закон автоматично скасовується.
Суспільна система управління не женеться за кількістю законів, а навпаки передбачає їх зменшення. Мінімізація законодавства та аудит діючого законодавства при передачі державних функцій неурядовим організаціям (НУО) є важливими кроками для забезпечення ефективного і прозорого функціонування системи, котрі вимагають:
Зменшення кількості необхідних ліцензій, дозволів та інших документів для НУО.
Впровадження єдиних національних реєстрів для НУО, що знизить адміністративні витрати і спростить процес реєстрації та моніторингу.
Формулювання базових принципів, на яких буде ґрунтуватися діяльність НУО, зокрема прозорість, підзвітність, ефективність та дотримання прав людини.
Впровадження гнучких регуляторних актів, які можна адаптувати до специфічних умов і потреб різних регіонів та сфер діяльності.
Передача частини нормотворчої діяльності (законодавчої ініціативи) НУО, дозволить враховувати особливості та потреби більшої частини населення при розробці і впровадженні нормативних актів, залучати незалежних експертів для оцінки відповідності чинного законодавства потребам суспільства та його ефективності, виявляти норми, які є надлишковими, застарілими або неефективними, з метою їх скасування або модернізації, проводити громадські обговорення та консультацій із залученням НУО, бізнесу, громадян та інших зацікавлених сторін.
Неурядові організації можуть взяти на себе створення механізмів для прийому пропозицій і зауважень щодо поліпшення законодавства від громадськості та експертів, підготовку рекомендацій щодо змін і доповнень до чинного законодавства на основі результатів аудиту, постійний моніторинг і оцінку впроваджених змін для забезпечення їх ефективності та відповідності потребам суспільства.
Мінімізація законодавства та аудит чинного законодавства є критично важливими кроками для успішної передачі державних функцій НУО. Це допоможе створити більш гнучку, прозору і ефективну систему управління, яка буде краще відповідати потребам суспільства і сприяти його розвитку.
Десятинна система розподілу. Принцип десятинного розподілу є податковою системою, котра передбачає два види розподілу:
- Кожен громадянин, підприємство чи інші прибуткові організації сплачують дві десятини зі свого доходу. При цьому одна десятина йде на загально-прийняті програми і стягується централізовано, а друга десятина перераховується прямо на ті програми і неурядові громадські організації, котрі обирає сам платник податків. Таким чином 50 відсотків із коштів, котрі перераховують громадяни є цільовими. Платник податку може на свій розсуд профінансувати будівництво дороги в своєму районі, або розвиток школи. Розподіл цих коштів залишається за платником.
- Підприємства не сплачують податки за своїх співробітників, а перераховують на їх рахунок всю суму без утримань. Громадяни з отриманих коштів самостійно сплачують десятину в загальну казну, а десятину на фінансування обраних ними суспільних програм.
- Підприємство може виплатити працівникам готівку, але при переведенні у готівкові кошти має сплатити дві десятини за того, хто отримає готівку. В цьому випадку людина не зможе самостійно розпорядитись своїм внеском, довіривши це підприємству.
- Стає відсутнім розуміння приватного підприємця, оскільки кожна людина може отримувати кошти як за роботу на одному підприємстві, так і за інші послуги, отримуючи кошти на рахунок і сплачуючи з них податки.
Важливим є те, що платники податків, сплачуючи їх залишають за собою право розпорядитися принаймні половиною з них і знають куди вони направлені. В цій системі громадські неурядові організації можуть конкурувати одна з одною у креативності, значущості і відкритості проєктів. При цьому взаємодіяти напряму з людьми, не залежачи від жодної урядової організації.
Різновиди інструментарію для створення суспільного устрою можна перелічувати нескінченно. А якщо задатись ціллю у побудові країни з суспільним політичним устроєм, то наша креативна молодь здатна на ще більш цікаві ідеї.
Навіть якщо країна програє окремий бій, це не означає, що вона програє всю війну. Важливо розуміти, що війна – це не лише військові дії, але й боротьба за політичну стабільність, економічний розвиток та суспільний прогрес. Перемога у війні часто залежить не тільки від військових успіхів, але й від здатності країни досягати політичного прогресу всередині.
Історія знає багато прикладів, коли країни, незважаючи на тимчасові військові невдачі, зрештою перемагали завдяки внутрішнім реформам та зміцненню національної єдності. Політичний прогрес може включати реформування урядових структур, боротьбу з корупцією, зміцнення правової держави та захист прав людини. Економічні реформи, зокрема, спрямовані на покращення добробуту населення та стимулювання інновацій, також можуть значно посилити позиції країни.
Крім того, країна, що забезпечує стабільність та процвітання своїх громадян, ніколи не залишиться без підтримки з боку міжнародної спільноти. Це може включати економічну допомогу, дипломатичну підтримку та союзницькі відносини. Внутрішні реформи і розвиток громадянського суспільства сприяють створенню позитивного іміджу держави на міжнародній арені, що, у свою чергу, посилює її позиції у будь-яких конфліктах.
Отже, навіть у найтяжчі часи країна має шанс на перемогу, якщо зосередиться на політичному прогресі та внутрішньому розвитку. Зрештою, стійкість нації визначається не тільки її здатністю протистояти зовнішнім загрозам, але й її спроможністю створювати справедливе, процвітаюче та єдине суспільство.
Однозначно можемо стверджувати, що Україна сьогодні, в результаті брутальної агресії ступила перші кроки на шляху до давньої мрії першохристиян – країни з суспільним устроєм – Царства Небесного. І в цьому українці зайшли найдалі із усіх, хто намагався пройти цим шляхом. Тільки від народу буде залежати, чи відступимося ми назад, чи пройдемо цей шлях до кінця.
Автор: Петро Гордійчук
